News

Be first to know about events in out Opera

Хобі артистів Львівської Національної Опери: які таланти демонструють митці у вільний час

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Улюблене захоплення – це найкращий спосіб відпочинку і самореалізації себе в іншому, часом несподіваному, новому напрямку. І в нашому численному театральному колективі вони у кожного артиста та працівника – різні: це рукоділля, випічка, малювання, написання віршів, музики, фотографія, спорт тощо.

Солістка опери, сопрано Любов Качала дуже натхненно розповідає про своє захоплення – вишивку бісером. «Ще з дитинства я дуже багато вишивала хрестиком: рушники, подушки… А останні кілька років люблю вишивати бісером. Це дуже багато речей: сорочки – і для дітей, і для чоловіка, для себе, для родини, також скатертини, картини, ікони.

Вишивка мене заспокоює. Навіть часом вишиваю після вистав, адже я пізно лягаю спати. А особливо, коли маєш якусь нову роботу і хочеш побачити результат (хоч невеликий шматочок!), то часом не можеш відірватися ввечері і до 2-3 години ночі! Лиш би побачити чи добре підібрав кольори, що воно виходить, чи не потрібно буде змінювати і т. ін.», − додає співачка.

Артистка оркестру, скрипалька Оксана Кудринецька зізнається, що особливе задоволення для душі їй приносить малювання на горнятках. Власні вироби вона презентує у соціальних мережах – на сторінці бренду #БарвистеСоло, а також із радістю дарує друзям та колегам. «Кожен із нас має візерунок долі, який я намагаюся відчути і передати на горнятку. Для однієї людини малюнок буде завершений контуром, для іншої – ніби «з трьома крапками» в кінці; для однієї я намалюю визначену кольорову гаму, для іншої – створюю малюнок з безліччю кольорових відтінків, які будуть доповнювати один одного», − розповідає Оксана про своє захоплення. Нещодавно вона створила горнятко із логотипом Львівської Національної Опери.

«Мої малюнки крапками – це як маленькі кроки: поставивши першу і найважливішу крапку – ти вирішуєш чи це кінець, чи це початок. Ніби віднайшовши себе у своїй душі, ти починаєш маленькими кроками з любові до себе дарувати радість іншим».

Артистка хору, мецо-сопрано Мар’яна Березяк також часто проводить вільний час із пензликами у руках. Але вона не малює картини, хобі Мар’яни – професійний макіяж.

«Вже останні вісім років моїм хобі є макіяж. Ця професія доповнює мене, адже вокал – є душевний вираз емоцій, а візажист – це також художник, однак який малює не на полотні, а на тілі або обличчі», − каже Мар’яна. «Макіяж – це один із важливих елементів сучасної жінки і навряд чи існує хоча б одна представниця прекрасної половини людства, у якої немає блиску для губ чи олівця для очей. Make up – це мистецтво, яке дозволяє підкреслити гідність і красу обличчя. Коли ти бачиш радісні обличчя своїх моделей, а також їхню впевненість у своїй особистості – це надихає!».

Помічниця режисера Марина Каркач вже довгий час займається виготовленням оберегів із зернових культур, які є символами достатку. В основному, це вироби із зерен та насіння. Такі обереги із давніх-давен були у кожній українській хаті. А в теперішній час їх мало де можна побачити. Але така річ прикрашає оселю та робить її індивідуальною.

Марина ділиться секретом виготовлення: «В процесі створення оберега я постійно думаю про ту людину, для якої його роблю, відчуваю її енергетику, настрій, характер. Оберіг завжди виготовляю по добрій волі та від чистої душі. Це є непростий і трудомісткий процес, який складається з кількох етапів. Перш за все – це є задум композиції. Далі: підготовка основи – зерна, кожне з яких має символічне значення. Зібравши і підготувавши все необхідне, починається формування оберегу, посадка зерен та інших елементів на основу за допомогою клею. Потім здійснюється фарбування. І в останню чергу лакування, щоб оберіг добре зберігався».

Диригент Мирон Юсипович є автором численних віршів та есеїв. Кілька збірок його віршів вийшли друком впродовж останніх років, і багато поезій із них – присвячені музиці. «У поезії я не професіонал і те, що пишу, має радше соціальний характер. Висока музика потребує високого слова. Мої ж вірші – це можливість висловити власну і громадянську позицію та передати стан душі як рефлексії через якийсь музичний твір», − розповів диригент в одному з інтерв’ю.

Один з віршів Мирона Юсиповича присвячений опері «Лоенґрін» Р. Ваґнера, постановка якої під його орудою відбулася на сцені Львівської опери у 2019 році. У вірші загострені морально-етичні колізії, у які потрапляють герої. «Тут постає питання Віри у реальне добро, яке доведене не на словах, а у реальних вчинках, що дає силу і гарантує успіх», − наголошує автор.

Лоенґрін

Цей відблиск срібла

Чистого на гладі

В могутнім спокої

Священної ріки!

   Не – у гордині-німбі.

   Не в тирана владі! –

   Явивсь до вас – мов дар

   Із Божої руки –

І сяє меч святий!

Що морок розтинає,

Щоб страх пропав і зло.

І серце ожило!

   І Правда – вже не сон!

   Добро перемагає!

   Бо мудрістю сія

   Ясне його чоло.

Та сумніву змія

У серці причаїлась,

Отрута Зла – їдка!

Плоть немічну ятрить

   І ні вночі, ні вдень

   Вже спокою немає,

   Душа – мов тля сліпа, −

   Вперто в вогонь летить.

Так пусто стало враз…

Знов гладь води сріблиться,

Як сумно й невблаганно

Цей білий птах з’явивсь!

   Він Лицаря …забрав, −

   Була слабкою Віра!

   І Він пішов від вас…

   Чи прийде ще колись?

Спілкувалися Стефанія Олійник, Олена Храмова