Василь Вовкун

генеральний директор-художній керівник театру

народний артист України

Ювілейна екзистенція народного артиста України Василя Вовкуна –  Відео див. :https://youtu.be/NJ9lZAwr97Q

Вовкун Василь Володимирович — український режисер, сценарист, культуролог. Міністр культури і туризму України у 2007–2010 роках.

Працює у всіх жанрах мистецтва, часто синтезуючи їх, притаманний експериментальний погляд у майбутнє через осмислення часу минулого і сьогоднішнього.

1976 р. — закінчив акторський факультет студії театрального мистецтва при Львівському академічному українському драматичному театрі ім. М.Заньковецької (майстерня С.Данченка, О.Ріпка, А.Ротенштейна).

1976–1977 рр. — актор Вінницького українського музично-драматичного театру ім. М.Садовського.

1977–1981 рр. — акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. (факультет: актор драми і кіно. Майстерня І.Зимньої).

1981–1989 рр. — актор Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

1989–1994 рр.  — актор Київського театру – студії «Будьмо».

1988 р. — член Спілки театральних діячів України.

1994–1998 рр. — головний режисер – постановник Українського державного центру культурних ініціатив Міністерства культури України.

1994–2005 рр. — засновник та художній керівник режисерської майстерні «Мистецьке агентство «Арт Велес».

1996 р.— член Українського національного комітету Міжнародної ради з організації фольклорних фестивалів.

2002–2003 рр. — перший заступник Голови Національної Спілки театральних діячів України.

1994–2005 рр. — художній керівник Державного підприємства «Україна мистецька».

2005–2007 рр. — художній керівник Державного підприємства «Державне концертне агентство «Україна».

2006–2007 рр. — заступник голови Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України.

2007 р. — художній керівник Мистецького агентства «V-ART».

2007–2010 рр. — міністр культури і туризму України.

2010 р. — професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

У червні 2014 року призначений художнім керівником Львівської Національної Опери.

З 13 березня 2017 року призначений генеральним директором-художнім керівником Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької

Почесні звання та відзнаки

  • Заслужений діяч мистецтв України (1998 р.)
  • Народний артист України (2007)
  • Відзнака міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв»(2003, 2007)
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2005)
  • Почесна грамота Верховної Ради України(2007)
  • Кращий режисер музичних видовищ України (1994, фестиваль «Нові зірки старого року»)
  • Кращий режисер масових видовищ України (1997, 1998, 1999, “Національний музичний рейтинг «Профі»)
  •  Премія Золотий тризуб за експериментальність у сучасному українському мистецтві у номінації «Режисер» (1997).

Церковні відзнаки

  •  Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (УПЦ КП) (2006)
  • Орден «Христа Спасителя» (УПЦ КП) (2007)
  • Грамота Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира(2007)
  • Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня (УПЦ КП) (2010)
  • Грамота Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Українськогої Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (2012)

Творчий доробок

Головний режисер-постановник більше 325 культурно-мистецьких подій: мистецьких видовищ, неомістерій, класичних опер, державних, релігійних та професійних свят, народних дійств, вітчизняних та міжнародних конкурсів і фестивалів, молодіжних масових акцій, альтернативних концертів, днів української культури і мистецтва у Німеччині, Франції, Китаї, Словаччині, Польщі, Сербії, Грузії, Азербайджані…

мистецьких видовищ:

  • Опери-ораторії І.Стравінського «Цар Едіп» (1996, м. Славутич; 1998, Київ)
  • Містеріального шоу-дійства «Золоті ворота тисячоліть» (1999, Київ)
  • Мега – шоу «Спілкування заради Майбутнього» за кантатою К.Орфа «Карміна Бурана» (2007, Київ)
  • Фольклорних метаморфоз «Ті, що походять від Сонця» за В.Павліковським (2007)
  • Дні вшанування пам’яті жертв голодомору-геноциду 1932–1933 рр. в Україні: Скорботна хода, Національна хвилина мовчання, Всеукраїнська акція «Засвіти свічку» (2004 – 2013,  Київ)
  • Гуцульської міфо-опери-dance  В.Павліковського «Оле” (Олекса Довбуш)» (2012, Яремче)
  • Музична акція-перформанс “Борітеся-поборете” ( 2014, Львівська Національна Опера)

неомістерій:

  • «Я. (Романтика)» за М.Хвильовим (1993)
  • «Знай себе» за П.Тичиною (1994)
  • «Сповідь» за М.Рильським (1995)
  • «Я не хочу вертатись в СРСР» за І.Багряним (1996)
  •  «Зірка Полин» (1997)
  •  «Нічні концерти» за М.Бажаном (1994–1999)
  •  «Знай себе» за Г.Сковородою (2002),
  •  «Білий птах» за І.Миколайчуком (2006)
  •  «Ярмарок» за В.Зубицьким (2006) та інших.

ораторій:

  • Є.Станковича «Панахида за померлими з голоду в Україні» (2004–2005)
  •  Б.Бріттена «Воєнний реквієм» (2004)
  •  Ю.Ланюка «Скорботна мати» (2008)
  •  Є.Станковича «Страсті за Тарасом» (2013)
  •  М.Волинського “Я тебе кличу” до 150-річчя від дня народження Митрополита Андрея Шептицького (2015)

класичних опер:

  • Джузеппе Верді «Бал-маскарад», Львівська Національна Опера (2005)
  • Бенджамін Бріттен «Поворот гвинта», Національна консерваторія ім. П.Чайковського (2005)
  •  Костянтин Данькевич «Богдан Хмельницький», Донецька Національна Опера (2005)
  •  Вірко Балей «Червона земля. Голод» (концертне виконання), Національна опера України (2013)
  •  Вольфганг Амадей Моцарт “Дон Жуан”, спільний проект Львівської Національної Опери та Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенко (2015)
  •    Вольфганг Амадей Моцарт “Весілля Фігаро”, Варшавська камерна опера, Польща (2015)
  • Вольфганг Амадей Моцарт “Безумний день, або Весілля Фігаро”, спільний проект Львівської Національної Опери та Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенко (2016)

головний режисер-постановник:

  •  Інавгурації Президента України Віктора Ющенка (2005)
  •  Арт-шоу «Україна – серце Європи» – церемонія відкриття пісенного конкурсу «Євробачення-2005 в Україні»

фестивалів і конкурсів:

  • Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (1989 – 1995)
  • Міжнародного конкурсу артистів балету імені С.Лифаря (1993 – 1996)
  •  Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня» (Луцьк, 1994, 1998, 2004, 2007, 2013)
  • Фестивалю традиційної народної творчості «Покуть» (Харків, 1996, 1998)
  • Літературно-мистецького фестивалю «Лесина осінь» (1994–2007, Ялта)
  •  Фестивалю української культури у Польщі (Сопот, 2000 – 2007)

автор п’єс:

  • «Батьківські пороги» за Григором Тютюнником (1985)
  • «Поранкова душа» за Ольгою Кобилянською (1988)

автор книг:

  •  «Морозяне щастя» (Київ, «Молодь»,1991)
  • «Фрески» (Львів, «Кальварія», 2001)
  • «Паралельні видива» у 2 томах (Київ, 2007)
  •  «Масова культура та режисура масових видовищ» (Київ, 2013)
  •   «Голод» (Чернівці, «Букрек», 2013)

колекціонер українського народного одягу, наївного живопису, кераміки

виставки:

  •  «Незалежне мовчання» (ПМ Український Дім, Київ, 2001), Ялтинський державний об’єднаний історико-літературний музей (2003), галерея «Родовід» (2004)
  •  «Коло» (Національний музей українського мистецтва (2002)
  • Дні української культури в Грузії (2004)
  • «Кольори та мелодії українських свят» (ПМ Український дім, Київ), Харків, Дніпропетровськ, Кіровоград, Суми, Полтава, Одеса, Миколаїв, Сімферополь, Севастополь, Херсон, Запоріжжя, Ялта, (2005-2007)
  • «Український музей» м. Вінніпег (Канада, 2007)

Кандидат культурології. Дисертація “Український авангард в контексті західноєвропейських культуротворчих процесів (10-х — початку 30-х рр. ХХ ст.) (Київ, 2011)

Доцент, професор кафедри режисури театралізованих видовищ і свят Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.