16 Липня 19:00

ПРЕМ’ЄРА – ДОН ПАСКУАЛЕ

Опера
50-400
Купити квиток

Дон Паскуале (італ. Don Pasquale) — опера-буфа в трьох актах італійського композитора Гаетано Доніцетті. Італійське лібрето Джованні Руффіні – переробка більш раннього (1810) лібрето Анджело Анеллі «Сер Марк Антоніо». Прем’єра відбулася 3 січня 1843 року в Парижі в Італійській опері.

Диригент-постановник:

заслужений діяч мистецтв України Михайло Дутчак

Режисер-постановник:

заслужений діяч мистецтв України Галина Воловецька

Художник-постановник:

народний художник України Михайло Риндзак

Художник костюмів:

Сценічний рух:

заслужений артист України Сергій Наєнко

Хормейстери:

лауреат всеукраїнського конкурсу Василь Коваль

Ірина Коваль

Малатеста:

лауреат міжнародного конкурсу Віталій Загорбенський

лауреат міжнародних конкурсів Микола Корнутяк

лауреат всеукраїнських конкурсів Петро Радейко

лауреат міжнародного конкурсу Юрій Шевчук

Ернесто:

лауреат міжнародного конкурсу Олег Лановий

Олег Садецький

лауреат всеукраїнського конкурсу Василь Садовський

Норіна:

лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Корнутяк

Наталія Курильців

лауреат міжнародного конкурсу Юлія Лисенко

лауреат міжнародних конкурсів Людмила Осташ

Анна Носова

Дія І

Картина перша

У своєму домі дон Паскуале  – художник поважного віку, неодружений, заможний – о 9-ій ранку   нетерпляче очікує свого лікаря Малатесту, який має принести радісну новину. Нарешті, той приходить і повідомляє, що зайшов наречену для свого пацієнта – молоду, красиву і скромну. Це, за словами Малатести, його сестра (Софронія), що живе в монастирі. Дону Паскуале кортить якнайскоріше її побачити. Він мріє про сім’ю, шістьох дітей; уже уявляє, як бавиться з ними.

Повертається з побачення Ернесто, племінник дона Пасуале,  який живе в домі дядька на його утриманні. . Дон Паскуале, розлючений відмовою племінника одружитися з багатою нареченою, яку він  йому підшукав, ще раз  попереджує:  забудь про свою кохану, ту бідну і хитру вдовичку Норіну; інакше будеш вигнаний із   дому  і позбавлений спадщини. Ернесто рішуче відповідає, що  він кохає тільки Норіну.

Тоді дон Паскуале  ошелешує племінника: «Я  сам одружусь!».

Ернесто в розпачі: як же він, тепер  бідний, без даху над головою, зможе запропонувати руку й серце Норіні?

Усвідомивши ситуацію, запитує, чи варто дядькові в такому поважному  віці створювати  сім’ю. І просить  порадитись із Малатестою – в надії, що той відрадить. Однак чує від дона Паскуале несподівану відповідь: доктор підтримує рішення свого пацієнта; більше того,  саме він знайшов наречену для дона Паскуале.  Ернесто у відчаї, тепер – ще й через зраду друга. Вигнаний, він покидає дім  дядька.

Сцена 2.

Актриса Норіна, молода вдова, вранці повертається з побачення додому – з подарунком від коханого Ернесто. Це книга про романтичну любов.  Натхненно й артистично декламуючи  текст книги, вона згадує флірти, які їй довелось пережити й зіграти. Так довідуємось про вдачу Норіни: зовні вона жартівлива, легковажна, а насправді серйозна й   вірна своєму коханому.

Молода жінка, заінтригована якимось планом доктора Малатести,  чекає на нього, щоб довідатися про  цей намір конкретно.

Приносять листа від Ернесто. Те, що написав її коханий, вразило  Норіну до глибини серця.

У цю мить приходить доктор і заспокоює схвильовану жінку: на текст листа не треба звертати уваги, адже Ернесто ще не знає його намірів обвести довкола пальця дона Паскуале. Вони вдвох проводять репетицію майбутньої «вистави»: Норіна вдаватиме з себе  сором’язливу, цнотливу вихованку монастирської школи. Дон Паскуале закохається  з першого погляду  й одружиться з нею. А потім буде каятися, вимучений вибриками «дружини», допоки сам  не  відмовиться від неї.

Дія ІІ.

Ернесто  розпачає над своєю долею: як жити проти неба на землі, без Норіни? Він уявляє своє безрадісне майбутнє. Однак бажає Норіні знайти свою любов   із кимось іншим і забути про нього.

У передчутті щастя увіходить до свого салону дон Паскуале. Малатеста приводить «наречену» – свою «сестру Софронію», роль якої грає Норіна. Вона скромна  й неймовірно сором’язлива. Дон Паскуале закохується в неї з першого погляду і тут же має намір одружитися. Передбачливий хитрий Малатеста запрошує «нотаріуса»  – свого знайомого Карнеро.

Та в цей момент повертається  Ернесто, щоби попрощатися з дядьком. Слуги, за попереднім наказом дона Паскуале, не впускають юнака. Проте він вривається в дім, нічого не знаючи про неймовірний план Малатести,  і мало не руйнує задуманого.

Ставши «дружиною», «Софронія» на очах перетворюється у злу фурію. Вона відразу починає наводити свої порядки і вселяє в господаря жах непередбачуваними  вчинками й образами. Ернесто переконується, що Норіна не зрадила його; навпаки, вона грає ганебну роль, щоби врятувати їхнє кохання.

Дія  ІІІ

Картина 1.

Дон Паскуале вбитий вчинками молодої «дружини»: кімнатами  снують численні слуги, відбуваються постійні зміни в інтер’єрі, надходять все нові й нові рахунки.

Норіна у вечірньому вбранні йде сама до театру. «Чоловік» обурений. Однак вона на нього не зважає. Самотній, він розглядає порозкидані по підлозі речі й раптом бачить записку: «дружині» хтось призначає побачення. Нещасний, він кличе на розраду й допомогу доктора Малатесту.

Той тим часом повідомляє  Ернесто про їх ролі в наступному розіграші.

Малатеста швидко приходить до свого пацієнта і вислуховує його скарги. Двоє вирішують спіймати «коханців» на гарячому.

Картина 2.

Ернесто співає серенаду в очікуванні на зустріч із коханою. Дон Паскуале і Малатеста вистежують їх. Норіна стверджує, що була в саду сама. Дон Паскуале не вірить. Суперечку залагоджує Малатеста. Він обіцяє порозмовляти з Норіною, а дон Паскуале підслуховуватиме.

Малатеста каже, що завтра в цьому домі буде ще одна господиня – дружина Ернесто. Норіна вибухає удаваним гнівом: «Як? Хто? Ця хитра кокетка Норіна?». Вона каже, що ніколи не буде жити під одним дахом із тією жінкою і збирається покинути дона Паскуале.  Однак спершу вимагає, щоб  одруження Ернесто відбулося тут же, при ній, бо підозрює, що її хочуть обдурити, аби прогнати.

Малатеста переконує дона Паскуале  негайно одружити Ернесто з Норіною, інакше «Софронія» не вступиться. Паскуале дає згоду. І, коли він просить, аби якнайскоріше привели Норіну, Малатеста. Нарешті, розкриває весь обман. Паскуале розуміє, як його обманули, розіграли. Спершу він обурюється, а потім із радістю благословляє наречених і  тішиться, що  скинув із себе нестерпні пута «подружнього життя».

Норіна розкриває  мораль цієї історії: всьому свій час і «нерозумний той, хто одружується у старості, бо наражає себе на багато неприємних пригод».