03 Червня 18:00

Мойсей

Опера
50-400
Купити квиток

М.Скорик

Опера на 2 дії, 5 картин,  з прологом та епілогом

Лібрето Богдана Стельмаха і Мирослава Скорика за однойменною поемою Івана Франка

Виконується українською мовою

Диригент-постановник:

заслужений діяч мистецтв України Михайло Дутчак

Режисер-постановник:

заслужений діяч культури Польщі Збігнєв Хшановський

Балетмейстр-постановник:

заслужений артист України Сергій Наєнко

Художник-постановник:

народний художник України Тадей Риндзак

народний художник України Михайло Риндзак

Художник костюмів:

заслужений художник України Оксана Зінченко

Хормейстер:

лауреат всеукраїнського конкурсу Василь Коваль

Ірина Коваль

Авірон:

лауреат міжнародного конкурсу Юрій Шевчук

Лія:

заслужена артистка України Любов Качала

Віра Колтун

заслужена артистка України Світлана Мамчур

Єгошуа:

Віталій Войтко

народний артист України Олег Лихач

заслужений артист України Роман Трохимук

Йохаведа:

лауреат міжнародного конкурсу Тетяна Вахновська

заслужена артистка України Наталія Дацько

Поет:

народний артист України Стефан П’ятничко

заслужений артист України Орест Сидір

Симеон (пастух):

лауреат міжнародних конкурсів Андрій Бенюк

лауреат міжнародного конкурсу Юрій Шевчук

голос Єгови:

Володимир Дубровський

Володимир Дутчак

Соло в танцях:

Діти:

діти працівників театру

ПРОЛОГ

Поет звертається до рідного народу, який стогне під ярмом поневолення, «мов паралітик той на роздорожжу». Болюче запитання:
«Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?» переходить у ствердження
«О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання».

Дія 1
Картина 1

Пустеля в Синаї. Ранок. Єгошуа ніжними словами будить зі сну свою кохану Лію. Неподалік від них малеча робить будиночки з піску, і ця забава дивує молодих, адже діти ніколи не бачили нічого, крім пустелі. Гра в місто, слова про місто,як мрія, “увійшли в кров і душу дитини”.
Надходять Авірон і Датан із групою своїх прибічників.
Вони докоряють Мойсееві і його однодумцям, до яких належать Лія та Єгошуа, за важкі випробування нескінченною подорожжю.
“Де чудовий обіцяний край,
Про який говорив нам Мойсей
Сорок літ так велично і гарно?
Набрехали пророки!
У пустині нам жить і вмирать! Доки?”
Соратники Мойсея мріють про щасливе життя в обіцяному краї:
“Там діброви й зелена мурава,
Нас там жде і багатство, і слава!”
Між супротивниками зав’язується гострий словесний поєдинок, який мало не переходить у бійку.

Картина 2

Виходить із шатра Мойсей. На дорікання юрби він відповідає, що, провадячи народ до Палестини, виконує волю самого Єгови.
Мойсей розповідає казку про вибір деревами свого короля. І гордий ліванський кедр, і пишна пальма, і ніжна береза відмовились. Лише терен прийняв на себе важкий обов’язок.
“Здобуватиму поле для Вас,
Хоч самому не треба,
І стелитися буду внизу, –
Ви ж буяйте до неба!”
Під вчинком Терену Мойсей розуміє скромність вибраного Богом народу,- “щоб він був, мов світило у тьмі”.
Авірон заперечує таке тлумачення. Він насміхається з Мойсея і погрожує йому. Мойсей у відчаї. Він відходить, а його супротивники розпочинають церемонію поклоніння Золотому Тільцю, що передує їх відходу на схід.

Дія 2
Картина 1

Пустеля. Мойсей стоїть у глибокій задумі. Він звертається до Бога, щоб той почув його молитви і дав відповідь на сумніви, що роздирають душу.
“Сорок літ трудився, навчав,
Щоб з рабів тих зробити народ!
Та дістав тільки кпини й каміння…”
З’являється Азазель — злий дух. Він підсилює душевне сум’яття Мойсея.
“Що, як голос, що вивів тебе на похід той нещасний,
Був не Бога, а твій, внутрішній, власний?”
Мойсей це пристрасно заперечує. Він відходить у гори, де молиться, піднявши руки. Люди бачать його у розмові з Богом і бояться кари господньої за зраду його заповіту.

Картина 2

До Мойсея зближається дух ніби його матері. Вона шкодує сина за його душевні терзання і відраджує від цілковитої довіри Єгові.
Мойсей не може слухати цього:
“З твоїх слів не любов помічаю.
Ти темний демон одчаю! Відступись…”
Але Йохаведа продовжує словесний наступ — тепер уже разом із Азазелем. Їх страхітливий дует кидає Мойсея у розпач.
“Горе моїй недолі, чи ж довіку не вирваться вже
Мому люду з неволі? Одурив нас Єгова!”

Картина 3

Над пустелею чути голос Єгови, звернений до Мойсея:
“За сумнів твій карою буде те,
Що, побачивши вітчину,
— Сам не вступиш до неї.
Тут і кості зітліють твої.”
Здіймається страшна буря, яка змітає Мойсея з лиця землі. Люди враз прозріли, оплакуючи його:
“Щезло те, без чого жить ніхто з нас негідний.
Що давало змисл життєвий, просвітляло і гріло.”
Вбігає натовп на чолі з Єгошуа і Лією. Люди засуджують на страту Авірона й Датана і закликають до походу. Вони сповнені віри, що досягнуть мети, до якої провадив Мойсей,— ступити в обіцяний край, на вільну рідну землю.

Епілог

Поет впевнений у щасливому майбутньому свого народу:
“Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі”.