11 Грудня 18:00

Іоланта

Опера

Опера на 2 дії. Виконується російською мовою

Лібрето Модеста Чайковського за драмою Генріха Герца “Дочка короля Рене”

  • Диригент-постановник — заслужений артист України Мирон Юсипович
  • Режисер-постановник — Володимир Дубровський, режисер поновлення – заслужений діяч мистецтв України Галина Воловецька
  • Художник-постановник — народний художник України Тадей Риндзак, художня відеоанімація – Данило Дацишин
  • Художник костюмів — заслужений художник України Оксана Зінченко

Іоланта:

заслужена артистка України Любов Качала

лауреат міжнародних конкурсів Людмила Осташ

Водемон:

лауреат міжнародного конкурсу Роман Коренцвіт

Андрій Савка

Роберт:

лауреат міжнародного конкурсу Віталій Загорбенський

лауреат всеукраїнських конкурсів Петро Радейко

Ебн-Хакіа:

лауреат міжнародних конкурсів Микола Корнутяк

Степан Тарасович

Бертран:

Роланд Марчук

лауреат міжнародного конкурсу Володимир Чібісов

Марта:

заслужена артистка України Наталія Дацько

Альмерік:

заслужений артист України Роман Ковальчук

Юрій Гецко

Бригітта:

Наталія Курильців

заслужена артистка України Наталія Романюк

Лаура:

заслужена артистка України Яна Войтюк

лауреат міжнародного конкурсу Тетяна Вахновська

Чарівна Іоланта, донька Прованського короля Рене, – незряча від народження. Побоюючись, що правда зашкодить його дитині, король заборонив слугам розповідати Іоланті про світло і красу кольорів. Дівчина живе у чудовому замку, оточеному пишними садами і квітучими травами, поряд із щирими друзями, але підозра, що в її житті чогось не вистарчає, засмучує Іоланту. Щоб відрадити дівчину від сумних думок, подруги заколисують її звуками улюбленої пісні, й Іоланта засинає.

Чути звук мисливського рогу, який повідомляє про прибуття короля Рене. Люблячий батько привозить із собою знаменитого лікаря-мавра – Ебн-Хакіа. Все ще сподіваючись на одужання доньки, Рене приховує незрячість Іоланти від її нареченого – герцога Роберта. Мавр оглядає сплячу Іоланту, і повідомляє, що зір може повернутись до дівчини, але за умови, що вона довідається про свою незрячість і сама гаряче запрагне бачити. Та Рене не насмілюється відкрити доньці правду, боячись що та завдасть їй великого болю.

Згубившись зі шляху, в королівський сад потрапляє двоє лицарів: наречений Іоланти Роберт і його приятель Водемон. Роберт кохає іншу дівчину – Матильду, і їде прохати короля Рене, щоб той дозволив розірвати його заручини з Іолантою. Раптом друзі помічають в саду напис про загрозу смерті кожному хто увійде сюди. Готові тікати вони помічають сплячу Іоланту. Водемон, зачарований красою дівчини, не може відвести від неї погляду. Натомість, Роберт вважає, що це якась пастка і намагаючись забрати Водемона геть із саду, будить Іоланту. Дівчина привітно зустрічає лицарів і приносить їм вина. Відійшовши на пошуки своєї варти, Роберт залишає Водемона наодинці з Іолантою. Лицар просить дівчину зірвати для нього червону троянду, але Іоланта подає йому білу. Здогадавшись про її нещастя Водемон оспівує дівчині красу світла, – відвічного джерела радості і краси.

З’являється король Рене з лікарем. Вістка, що Іоланта довідалась про свою незрячість, кидає його у відчай, але водночас з’являється надія на одужання. Король навмисне застерігає Іоланту, що лицаря, який розповів їй про світло, буде страчено, в разі, якщо лікування не дасть жодного результату. Щоб зберегти коханому життя, Іоланта всім серцем прагне бачити світло і покірно іде за Ебн-Хакіа на операцію. Рене зізнається Водемону, що погрожував йому лише заради спасіння доньки. Лицар просить у короля руки Іоланти, адже він покохав її з першого погляду. Повертається із охороною Роберт і просить Рене звільнити його від заручин із Іолантою. Король погоджується на прохання Роберта і дає згоду на весілля Водемона з Іолантою. Невдовзі і сама принцеса повертається із чудовою вісткою – вона бачить.